Роман “Князь Єремія Вишневецький” Івана Нечуя-Левицького (1838—1918) переносить нас у вируюче ХVІІ століття. Але в центрі уваги письменника не героїка визвольної боротьби в Україні, а спроба осмислити, як нащадок славного українського лицаря Байди Вишневецького князь Єремія став зрадником свого народу. Він успадкував від своїх предків гострий розум і риси сильної людини­. Але егоїзм, ненаситне бажання слави, розкошів затьмарюють усі високі порухи душі князя. Єремія вражає страшною жорстокістю у розправах над повсталими козаками і селянами, руйнував і палив Україну, “неначе татарська або монгольська орда”. Навіть закоханість у козачку Тодозю не повернула йому людську подобу, і тут він діє силою та лютими погрозами. Це глибоко психологічний твір. Письменник показує, що людина, яка зрадила свій народ, ніколи не матиме щастя. Кожен, кого цікавить історія України, прочитає роман із захоп­ленням. Roman “Knyazʹ Yeremiya Vyshnevetsʹkyy” Ivana Nechuya-Levytsʹkoho (1838—1918) perenosytʹ nas u vyruyuche KHVII stolittya. Ale v tsentri uvahy pysʹmennyka ne heroyika vyzvolʹnoyi borotʹby v Ukrayini, a sproba osmyslyty, yak nashchadok slavnoho ukrayinsʹkoho lytsarya Baydy Vyshnevetsʹkoho knyazʹ Yeremiya stav zradnykom svoho narodu. Vin uspadkuvav vid svoyikh predkiv hostryy rozum i rysy sylʹnoyi lyudyny­. Ale ehoyizm, nenasytne bazhannya slavy, rozkoshiv zatʹmaryuyutʹ usi vysoki porukhy dushi knyazya. Yeremiya vrazhaye strashnoyu zhorstokistyu u rozpravakh nad povstalymy kozakamy i selyanamy, ruynuvav i palyv Ukrayinu, “nenache tatarsʹka abo monholʹsʹka orda”. Navitʹ zakokhanistʹ u kozachku Todozyu ne povernula yomu lyudsʹku podobu, i tut vin diye syloyu ta lyutymy pohrozamy. Tse hlyboko psykholohichnyy tvir. Pysʹmennyk pokazuye, shcho lyudyna, yaka zradyla sviy narod, nikoly ne matyme shchastya. Kozhen, koho tsikavytʹ istoriya Ukrayiny, prochytaye roman iz zakhop­lennyam.