Ми годуємо гостя як гусака для фуа-ґра, при цьому його переконуючи, що приготоване нами нікуди не годне: «Беріть, беріть ще, та тільки воно ж не таке! Беріть».Ми до смерті віддані власним принципам, особливо коли йдеться про голубці чи деруни. Ми легко заміняємо бешамель смальцем, проте свято віримо у те, що борщ готує тільки наша бабця, а решта — то не борщ. Ми шукаємо зопрілі тіла наших ближніх у сауні кормової кукурудзи і медитативно малюємо сердечки на вікнах, що запріли від холодцю.Ми не поважаємо їжу, коло якої не треба замахатись, але нам виправдано соромно за любов до олів'є.Нас збуджують пиптики херсонських помідорів і ми знаємо, як повільно роздягнути капусту.Бо ми Готуємо в Журбі.