«І раптом вже вечір» – це історія життя попівської доньки Люсі, яка прагне бути щасливою. Вона шукає порятунку в коханні, однак ‒ можливо, саме тому – залишається здебільшого покинутою сама на себе. До того ж життєві обставини – нелегкі: як і решта її співвітчизників, Люся борсається у в’язкому болоті абсурдної, ригідної системи, що впливає на найінтимніші сфери приватного життя; потрапляє у жорна ідеології, якою, втім, без надмірних сумнівів і застережень намагається послуговуватись. Вона робить помилки, витрачає безліч зусиль, зустрічає інших людей, що також борються – з обставинами й одне з одним; врешті, в підсумку залишаються понівечені долі, життя, країна. Роман, події якого розгортаються в Ленінграді/Cанкт-Петербурзі, – це грандіозна, воістину толстовського масштабу панорама «vitae sovjeticae», 70 років історії Радянської імперії, втіленої в одній жіночій долі. Цей протокол занепаду – рідкісна для західної літератури спроба художнього осмислення гуманітарної трагедії, спричиненої тоталітаризмом, але й водночас історія невтомного духу боротьби, мужності й гумору, любові і дружби – захоплива, дотепна, жахлива, неймовірна історія російської матінки Кураж. Першорядний взірець великої літератури про «маленьку людину», де серед строкатої імперської поліфонії чи не вперше звучить – виразний і трагічний – український голос.