Світ крихкий, вразливий, чуттєвий... Схожий на немовля, що потребує постійності захисту та любові. Бути частинкою цього світу, жити в ньому — тонко відчувати його, не нашкодити, зберегти. Не всім людям це під силу. Егоїзм власного запиту часто стає руйнівним. Людство, покликане берегти, беззастережно знищує свій світ, а водночас і себе.Виявляється, ми ніщо без нашого дорогоцінного простору буття — дрібні порошинки, здійняті вітровієм — самотні, нещасні, розгублені. Як перекотиполе котимося через вервечку днів. Чіпляючись за спогади, намагаємось віднайти самих себе.Ця збірка покликана пробудити сумління. Храм душі — це наші почуття, наша справжність. Як молитва за світ, людей у світі. Цілісні ми. Читайте, відчувайте, пробуджуйте себе і своє глибинне відчуття до світу. Живіть з любов’ю.