Лихі дев’яності з їхніми соціальними потрясіннями, соціальний злам першого десятиліття литовської незалежності, дитинство в розбишацькому російськомовному районі Вільнюса, перша закоханість і перший болючий досвід спілкування з протилежною статтю, навчання в університеті та аспірантурі, поважне академічне середовище й неформальні тусовки, пошуки свого справжнього «Я» і свого місця на цьому світі — усе це описано відверто, чуттєво й без прикрас, а сама оповідь присмачена то гірким гумором, то веселою самоіронією, то похмурим сарказмом.Окремої уваги заслуговує мова авторки — вона розмаїта, жвава і смаковита в діапазоні від літературного стандарту до зниженого жаргону. Причому тут Віргінія Кульвінскайте може похвалитися тим, чого так бракує багатьом сучасним прозаїкам — почуттям міри.