Капка Кассабова повертається до Болгарії, з якої емігрувала 25 років тому, щоб дослідити кордон, який її країна поділяє з Туреччиною та Грецією. Коли авторка була дитиною, ця прикордонна зона аж кишіла солдатами та шпигунами – вважалося, що на шляху до Заходу її подолати легше, ніж Берлінський мур. Письменниця згадує, як відпочивала з батьками на болгарській «Червоній Рив’єрі» та гралася на пляжі лише за кілька миль від електрифікованої огорожі, вістря якої було спрямовано всередину й чітко вказувало на справжнього ворога: громадян тоталітарного режиму. Авторка досліджує місцевість між кордонами, сформовану послідовними силами історії: Радянською та Османською імперіями, а ще раніше – міфами й легендами. На своєму шляху вона зустрічає мешканців напівпорожніх сіл, контрабандистів, шукачів скарбів, ботаніків і прикордонників, виснажених чоловіків і жінок, які пройшли до Болгарії через Туреччину з Сирії та Іраку. Вона фіксує історії живих і мертвих та помічає, як ця місцевість затягує і її.