«За кілька останніх десятиліть ми стали свідками стрімкого пришвидшення появи нових знань разом із небаченим доступом до інформації за допомогою цифрових пристроїв, які постійно з нами. Однак хибні судження так само переслідують нас на особистому й суспільному рівні. Ба більше — наша нездатність оцінювати правдивість і надійність інформації в наших незліченних кишенькових Александрійських бібліотеках означає, що ми з великою ймовірністю можемо повірити неправдивій інформації та дійти неправильних висновків на підставі «фактів», які можуть згодовувати нам ті, хто достатньо розуміється на недоліках людського мислення, аби нами маніпулювати.…Деякі коментатори виборів у США 2016 року, наприклад, доходять висновку, що багато американців ухвалюють рішення спираючись радше на емоції, ніж на розум, і натякають, що здатність громадськості мислити критично або відсутня — або дуже крихка. Та не конче цікавитися політикою, щоб побачити проблеми, пов’язані з браком критичного мислення. Скількох імпульсивних покупок, поганих кар’єрних рішень, безґлуздих сварок із близькими та інших проблем можна було б уникнути, якби ми могли натренувати свій мозок знаходити й оцінювати докази, розташовувати їх у певній структурі для аналізу та засновувати рішення на правилах, які захищають здоровий ґлузд від часів Сократа й Арістотеля?»