Є люди, після зустрічі з якими треба вимити руки з милом. І, як на зло,— саме вони стають першими досвідами. Але завжди можна сказати собі і їм: "Пасажири, поїзд далі не їде. Звільніть вагони". Ненаситне "Я" юних героїв повісті хаотично рветься пізнати себе в собі й себе в іншому, бо вже так хочеться щастя. І в певний момент до них приходить усвідомлення, що кожен крок, навіть помилковий, не забирає можливості зробити ще один — правильніший.