Спогади Леоніда Львовича Залізняка мають два виміри. З одного боку, читач занурюється у 1920–50-ті роки, історію окремої української сім’ї, яка потрапила в жорна сталінських репресій. Інший вимір цих спогадів — українська археологія другої половини ХХ — початку ХХІ ст. Леонід Залізняк пройшов шлях від лаборанта до завідувача відділом Інституту археології в Києві, його зусиллями була створена кафедра археології в Києво-Могилянській академії. Мабуть, годі шукати більш повної та яскравої картини української академічної археологічної науки, погляду на неї «зсередини». «Моя археологія » розкриває перед читачем спогади автора про родину, особистісне та фахове становлення. Це книжка про пошуки свого коріння на індивідуальному рівні — історії роду, та національному — археології як аргументу на користь закоріненості на своїй землі.