Спогади одного із засновників і керівника Української Гельсінської Групи Миколи Руденка цікаві з історичного погляду, оскільки життя письменника охоплює майже весь радянський період української історії, так і з психологічного. Бо це щира сповідь людини, яка замолоду віддала данину комуністичній ідеї, але, зазнавши світоглядної кризи, не стала на шлях конформізму, а вчасно переосмислила своє ставлення до навколишньої дійсності. Це закономірно привело колишнього секретаря парткому Спілки письменників України в коло дисидентів-правозахисників, а згодом — у радянські концтабори.