"Пісня про Довбуша" Леся Качковського — це поза сумнівом найглибша річ із усього написаного про легендарного ватажка опришків!Автор, чи не першим з усіх дослідників життя народного героя Карпат, подивився на нього не з точки зору класової теорії, а як на втілення народної мрії про Волю, про Захисника, про Месника. Адже на час життя Олекси Довбуша значно менше гуцулів закінчили школу, аніж пройшли опришківську науку. І до, і після Довбуша було багато опришківських ватагів, але народна пам'ять зберегла ім'я саме Олекси.Чому? Напевне тому, що було в ньому щось незрозуміле для Гуцулії, для народної маси та й для його побратимів-опришків. Була якась таємниця! Ця таємниця була зовсім не в його міфічних скарбах, не в його легендарній невразливості для куль, а в тому, що він на цілі століття обігнав свій час і нарід. Адже з усіх своїх колег-ватажків він єдиний, хто прагнув підняти на боротьбу з панами всі Карпати, як колись це зробив на Вкраїні Богдан Хмельницький.