У кожному з трьох оповідань збірки Ольга Токарчук досліджує світ речей. Уважно вивчає готельні кімнати з блискучими лазничками і пухнастими халатами. Заглядає у дзеркало старої шафи, в якому можна побачити дещо дивовижне. Спостерігає за тим, як розгортаються події у незвичній комп’ютерній грі. Її герої проростають у світ речей, а не панують над ними, між людиною і створеним нею обирають останнє. А одного разу остаточно залишають звичне, аби зробити крок у невідоме.