Поема Абулькасима Фірдоусі «Шах-наме» — одне з вершинних явищ світової літератури, епопея іранського народу. Вона охоплює період правління п’ятдесяти легендарних шахів Ірану і поділяється на міфологічну, героїчну та історичну частини. Поет з великою майстерністю поєднав народні перекази та історичні свідчення багатьох джерел. Окрім цікавих сюжетів, поема знайомить сучасного читача з основами зороастрійського релігійного світогляду, в основі якого — боротьба світлих і темних сил, добра і зла, ідеали високої моралі та справедливості. Поема перекладена багатьма мовами світу, українською її окремі розділи переклали Агатангел Кримський та Василь Мисик. Друга книга епопеї Абулькасима Фірдоусі «Шах-наме» містить розділи поеми, які охоплюють період правління шахів Манучегра, Навзара та Зава. У них простежується поступовий перехід від міфологічної до героїчної частини твору, пов’язаної передусім з образом Рустама як втіленням лицарської відваги та справедливості, про основні подвиги якого йтиметься у наступних книгах.