Дивна штука – ота любов!.. Сьогодні від неї, здається, полетиш – Бога з-за хмар уздриш, завтра ж – шурнеш у прірву: глибоко-глибоко, куди ще жодна нога ні-ні... А люди?.. А люди – вони всюди однакові, їм лиш поживу до рота кинь – все пережують, перемелять, перетруть... навіть найсвятіше – чужу любов – і ту не пошкодують, бо надто вона вже вона з вигляду солодка, надто принадна, аби її не надкусити, і навіть оця – собача...