Головний герой повісті «Тінь над Інсмутом» (1931), подорожуючи, почув про маленьке містечко Інсмут, овіяне недобрими плітками. Цього містечка та його мешканців усі цуралися, що й привернуло увагу до нього героя. Але він зовсім не очікував на те, що побачив там. Потрапити в Інсмут було неважко, а от вибратися звідти... Моторошна атмосфера, таємниче місто, дивні люди, вигадки п’яного стариганя, уривки слів, загадкові фрази, погоня — і читач завмирає в очікуванні жахів... Американський письменник Говард Філіпс Лавкрафт (1890—1937) за життя не опублікував жодної книжки, але після своєї смерті став кумиром як широкого читацького загалу, так і витончених естетів. Його називали Едгаром По ХХ століття, геніальним безумцем й адептом таємних знань. Творчість Лавкрафта — невичерпне джерело натхнення для кінематографістів. Вона настільки унікальна, що її виділили в окремий жанр і назвали його лавкрафтівськими жахами. Сам Борхес захоплювався творами Лавкрафта, в яких місце людини — на далекій периферії вселенської світобудови, а сили мороку вселяють у людські душі священний страх.