ЗАЧІСКА І САНТЕХНІКА Дружина врешті не витримала і провокаційно запитала в чоловіка: – Ти нічого не помічаєш в мені? Він уважно придивився і висловив припущення: – Ти, мабуть, була в перукарні? – Була. Ще вчора. – Вибач! Я був дещо заклопотаний і не звернув увагу на це. – І чим же ж ти був так сильно заклопотаний, що не зміг звернути увагу на свою дружину? – Та я тут трохи дещо ремонтував. Ти казала, що там, де підключений шланг до пральної машини, витікає вода. Я хотів відремонтувати і мені зірвало різьбу. Треба було все міняти, і я обійшов кілька крамниць і базарів, поки знайшов потрібну частину. – І що ж, відремонтував? – Так. Ну й заодно полагодив газову плиту. Трохи мав з тим мороки, бо робив таке вперше і не знав системи побудови плитки. Слава Богу, вдалося. Ага, і ще підніс вище сифон, який нам недавно поставили під умивальником. Ти скаржилася, що він заважає ставити відро на сміття. Я трохи підрізав пластмасові труби, отож проблему з відром вирішено. – Так? – здивована дружина уважно роздивилась кухню. – Справді! А я й не помітила… Бачу порошинку в чужому оці і не бачу колоди у своєму. Хочу, щоб помічали мою працю і не помічаю працю інших. Хочу, що до мене ставилися з повагою, а не думаю про те, як я ставлюсь до інших. Може, деколи варто глянути на себе й на світ довкола під іншим кутом зору? Я не маю надто великого впливу на зовнішній світ, на явища природи, на інших людей. Але я маю дуже великий вплив на те, що я роблю і що можу зробити в майбутньому. Я не можу змусити когось мене любити, але можу любити його. Не можу примушувати когось, щоб був доброзичливим до мене, але можу бути доброзичливим до нього. Не можу вимагати вдячности, але бути вдячним – можу...