З чого починається кожне українське свято? З того, що батько чи мати питають дітей: «Чи знаєте ви, який нині день?» І разом згадують-розповідають, що і як відзначають сьогодні. Саме завдяки цьому невмирущому маленькому сімейному ритуалу українці від прадавніх часів аж дотепер зберегли традицію народних свят. І незгасимим вогником пронесли її крізь тисячі років випробувань та боротьби.Ми маємо власних дітей та замислювали цю книжку як таку собі «батьківську» оповідь про свята. Але не тільки. На цих сторінках зібрано пісні, ігри, святкові страви, традиції, загадки, прикмети, рукомесло – те, що робить святкові дні особливими й пам’ятними.Християнські та дохристиянські традиції тісно переплелися у свідомості українців та зіткали єдине полотно національного святкового календаря. Тому ми побудували розповідь без акценту на суто народних або релігійних особливостях. Кожна з українських земель має власні, неповторні традиції. Тому, у річищі загальних звичаїв, ми не забули й про місцеві особливості.Сподіваємося, що читачі збагатять подані нами відомості місцевим святковим досвідом. Те саме стосується й наведеної у книжці музики. Кожна українська пісня має багато варіантів мелодії, слів, особливостей виконання. Ми подаємо лише один з них, сподіваючись, що ви запитаєте про інші у своїх бабусь. Бо ж український народ склав і зберіг у своїй пам’яті тисячі пісень.Над створенням цієї книжки працювало багато людей: фольклористів, художників, музикантів, дизайнерів, етнографів, філологів. Звісно, на ста сторінках неможливо описати безкінечний світ українських традицій. Тому ми сподіваємося, що видання слугуватиме путівником українськими святами, за допомогою якого дорослі разом із дітьми віднайдуть для себе багато цікавих та мудрих святкових розваг – окрім традиційного застілля.А головне – пригадають, як святкували бабусі-дідусі, сусіди та односельці. І збережуть або й навіть відродять власні, особливі святкування. Ми говоримо своєю мовою, віримо у свою правду, святкуємо свої свята – саме тому українці залишаються самобутніми й унікальними на тлі більш «глобалізованих» націй. Тож святкуємо по-українськи, бо ми того варті!